Інформація для батьків

                                   

                                          Консультація для батьків:

             "Як підготувати шестирічну дитину до навчання в школі"

Не викликає сумніву те, що поради батькам стосовно того, як підготувати дитину до майбутніх навантажень, зробити так, аби її організм не давав збоїв під час навчального процесу і похід за знаннями був їй справді в радість та деяких інших аспектів підготовки до школи, - будуть доречними завжди. Що обмежує успішність дитини ? Результат успішного навчання значною мірою залежить від працездатності учня, адже засвоєння навчального матеріалу відбувається тільки в той період часу, коли дитина має "робочий" тонус і може уважно слухати, запам'ятовувати, обдумувати і відтворювати почуте. Серед причин, які обмежують успішність у навчанні, одне з перших місць посідає загальна ослабленість здоров'я. Фізично ослаблена дитина втомлюється задовго до закінчення заняття, не встигає відпочити за перерву, звичайні для інших учнів вимоги виявляються для неї надмірними. У підсумку накопичується стомлення, а відсутність своєчасного відпочинку призводить до формування хронічної втоми. Особливо важка для дитини ситуація складається при розбіжності очікувань дорослих та її досягнень. Якщо від школяра чекають безумовних успіхів, то неминучі при перевтомі труднощі й невдачі викликають невдоволеність батьків. У підсумку в дитини виникає і підтримується високий рівень тривоги, уявлення про себе, як про безнадійно поганого учня. Це дезорганізує його діяльність і ще більше виснажує. У такому стані дитина не здатна впоратися навіть з тим навчальним навантаженням, яке було цілком їй доступне. А нарікання на лінощі, покарання призводять до того, що вона замикається, стає плаксивою і похмурою, нерідко в неї з'являється негативне ставлення до школи.

На зниження рівня дитячого здоров'я впливають: - погіршення екологічної обстановки;

- збільшення питомої ваги "синтетичного" харчування, насиченого консервантами та барвниками;

- шкідливий вплив електронної та радіотехніки, побутової хімії;

- зменшення фізичних навантажень;

Багато дітей схильні до частих застудних захворювань, що не тільки послаблюють організм, а й ведуть до формування осередків хронічної інфекції: хронічних тонзилітів, гайморитів і т.д. Ці захворювання, які, на перший погляд, не є надто небезпечними, насправді стають причиною хронічного отруєння організму і призводять до зниження загального тонусу, працездатності, стійкості до навантажень, у тому числі й розумових. Важливою причиною підвищеної стомлюваності багатьох першокласників є й те, що початок шкільного навчання збігається з періодом інтенсивного зростання, так званим ростовим стрибком. У цей період дозрівання нервової регуляції і серцево-судинної системи часто відстає від бурхливого росту кістково-м'язової системи. Зовні доросла дитина насправді виявляється менш стійкою до різних навантажень до того моменту, доки організм знову набуде гармонійної рівноваги. Тим більш уразливою під час ростового стрибка стає ослаблена дитина. Втім тут є й інша небезпека. Трапляється так, що батьки, надмірно опікуючись хворобливою дитиною, заважають формуванню в неї самостійності, уміння долати труднощі, адекватної самооцінки, що зрештою теж позначається на її успішності.

Як зберегти здоров'я і життєрадісність в умовах навчання? Перш за все, необхідне співвіднесення рівня вимог та режиму навантажень із реальними можливостями учня, з особливостями його здоров'я і працездатності. Тож завдання батьків - не лише зрозуміти, підтримати, допомогти, коли це необхідно, а й так організувати життя сина чи доньки (а при необхідності й усієї родини), щоб шкільні навантаження не призвели до перевтоми, неврозів, порушень постави та зору тощо. Варто замислитися про режим дня, головне завдання якого - забезпечити високу працездатність нервової системи (тобто здатність у мінімальні терміни досягти максимальних результатів) у години навчальних занять у школі й удома. Якщо дитина день у день в один і той же час лягає спати і прокидається вранці, обідає після повернення зі школи, сідає робити уроки після прогулянки, то їй легше планувати та розподіляти час, швидко включатися в роботу, успішно виконувати її в більш короткі терміни.

Режим дня повинен складатися з навчальних занять у школі та вдома; відпочинку з достатнім перебуванням на свіжому повітрі, рухливих ігор або фізкультурних занять; регулярного повноцінного харчування; повноцінного, достатнього за тривалістю сну. Недосипання зведе нанівець усі зусилля допомогти в навчанні та зберегти здоров'я учня. Воно різко негативно позначається на стані дитини, насамперед психічному: вона стає легко збудливою, часто відволікається, неадекватно реагує на зауваження, не може зосередитися при роботі. Часте недосипання - одна з причин перевтоми і неврозів у школярів. А потреба уві сні така: для 6-7-річок - 10-11 годин, для учнів 8 років і старших - не менше 9,5 години. Втім, вона залежить і від стану здоров'я. Так, ослаблені діти, ті, що одужують після захворювань, схильні до підвищеної збудливості або стомлюваності мають потребу в тривалішому сні. Крім того, всім першокласникам на початку навчального року рекомендується спати більше, ніж дітям, адаптованим до систематичного навчального навантаження. Це можна зробити за рахунок 1-1,5-годинного денного сну. Денний сон відновлює працездатність організму більшою мірою, ніж будь-який інший вид відпочинку, навіть краще, ніж такі корисні для дітей ігри на свіжому повітрі. Тож, якщо батькам вдасться організувати режим таким чином, щоб школяр міг поспати вдень, його продуктивність під час виконання домашніх завдань помітно зросте, а сам він стане активним і життєрадісним.

Слід обов'язково подбати й про те, щоб дитина щодня проводила достатньо часу на свіжому повітрі, що є потужним оздоровчим фактором, унаслідок якого поліпшується вентиляція легенів, підвищується вміст кисню в крові, нормалізується стан нервової системи. Доведено: якщо дитина перебуває переважно в приміщенні, навіть добре освітленому й забезпеченому джерелом ультрафіолету, в неї швидше втомлюються м'язи спини, знижується вміст фосфору (важливого поживного елементу для нервових клітин) у крові, падає гострота зору. Зниження рухової активності порушує процеси нормального розвитку, веде до зміни обміну речовин. Тоді як рухова активність тонізує центральну нервову систему дітей, під час руху відбувається активізація нервових клітин усіх ділянок кори головного мозку, підвищується обмін речовин, посилюється виділення гіпофізом гормону росту.

Інша складова успіху - харчування. Практика свідчить, що в багатьох сім'ях батьки стежать за ним менш ретельно, ніж це мало би бути, а в підсумку в їхніх чад виникають порушення апетиту. Для його поліпшення рекомендується давати сирі овочеві салати з рослинною олією, оскільки вони стимулюють вироблення шлункового соку, покращують перистальтику кишечника; варений буряк, малосольні огірки, які мають легку жовчогінну дію, що теж збуджує апетит. Доречною є стимулююча терапія: прогулянки на свіжому повітрі, ігри з водою, заняття фізкультурою. Крім того, їжа завжди буде з'їдена із задоволенням, якщо дитина сама брала участь в її приготуванні. Дуже корисні й такі незаслужено забуті овочі, як ріпа, горох, боби, гарбуз, редиска, і ягоди: смородина, суниця, чорниця, жимолость, малина, обліпиха, плоди шипшини. Вони містять необхідні вітаміни та мікроелементи в оптимальній кількості. Єдине: потрібно привчити дитину обов'язково мити овочі та ягоди і їсти їх чистими руками, щоб уникнути зараження глистами, яке веде до зниження опірності організму. Таким чином, чим раніше батьки задумаються про зміцнення фізичного стану свого малюка, тим краще. В адекватних умовах дитина стає більш працездатною, активною, життєрадісною, легше справляється з навчальним навантаженням.

Ще кілька важливих моментів.

Слух, зір, постава теж мають бути в зоні особливої уваги батьків. Для того щоб зберегти слух дитини, необхідно захищати вуха від переохолодження, лікувати навіть несильний нежить, оскільки інфекція може легко проникнути з носоглотки в порожнину середнього вуха й викликати його запалення. Слід оберігати слуховий апарат і від сильного або тривалого подразника. Особливу небезпеку в цьому сенсі становлять навушники: дуже сильна вібрація барабанної перетинки приводить до її розтягнення, втрати еластичності і в подальшому до зниження слуху. Крім того, в навушниках дитина не орієнтується в звуках навколишнього світу, може не почути шум машини, яка рухається, або інші звуки, які сигналізують про небезпеку. Ще слід пам'ятати про те, що при шумі продуктивність фізичної праці падає на 30 відсотків, а розумової - на 60! Щоб уникнути напруги зору, слід суворо стежити за освітленістю робочого місця дитини: світло має падати зліва і ззаду (у лівші - праворуч), щоб рука не загороджувала роботу. Дуже серйозно треба ставитися й до вибору книжок. Купуючи їх, батькам слід звернути увагу на те, щоб папір, на якому вони видрукувані, був цупкий і непрозорий. Аби перевірити це візуально, треба подивитися на сторінки книжки - на них не повинен просвічуватися текст зі зворотного боку. Крім того, не крейдований, оскільки на такому папері текст відсвічує.

                
           Консультація «ГОТУЄМО ДІТЕЙ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ»

Сім’я була і лишається головним осередком, де відбувається становлення і розвиток особистості дитини. Саме батьки вводять маля в складний світ людських взаємин, навчають відрізняти добро від зла, правду від кривди. Уроки життя, здобуті в сім’ї мають величезну виховну силу, бо дають їх найближчі люди – мама, тато, бабуся...

Життя сім’ї, взаємини між її членами, турбота один про одного назавжди залишаються в пам’яті дитини. Про значення стилю життя в родині свідчить той факт, що люди, які в дитинстві жили в умовах сімейної гармонії самі, будують гармонійні сім’ї значно частіше, ніж ті, що виросли в неблагополучних.

Хто з батьків не мріє побачити в синові чи доньці виховану, чуйну, добру і розумну людину? Але слід констатувати, що самого ще бажання добре виховати своїх дітей замало. Необхідні певні знання. В сімейній педагогіці часом виникає немало труднощів. Чому син не слухається? Чому деякі діти вередують? Як уникнути конфліктів? Які заходи впливу допустимі і чи можна вдаватися до покарань? Але все таки, застерігаємо Вас, шукаючи відповіді, враховуйте індивідуальні особливості Вашого малюка. Природа і виховання посприяли тому, що всі люди різні: немає однакових батьків, як немає й однакових дітей. Кожен із нас неповторна особистість. Саме цим пояснюється відсутність єдиного універсального рецепту виховання дитини в сім’ї. Запорукою ефективної взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї є педагогічна підготовленість батьків до виховання своїх малюків. Також переконані, що на сучасному етапі слід приділяти особливу увагу вихованню і розвитку дітей у дошкільному віці та підготовці старших дошкільників до навчання у школі.

- Лише об’єднанням зусиль сім’ї та освітнього закладу можна досягти

бажаних результатів у вихованні;

- Педагоги мають з повагою та розумінням ставитися до батьків;

- Кожна дитина – непересічна особистість, тому неприпустимо принижувати гідність та віру в себе малюка, порівнюючи його з іншими дітьми;

- Поважати індивідуальність дитини, підтримувати й розвивати її, вчасно допомагати в разі потреби, виховувати у дітей повагу до батьків;

- Враховувати у роботі з вихованцями побажання та пропозиції батьків, позитивно оцінювати та всіляко заохочувати їх до участі у житті групи;

- Розглядати виховання та розвиток дітей як мистецтво діалогу з кожною дитиною та її батьками на основі знань психологічних особливостей старшого дошкільного віку та врахування наявного життєвого досвіду дитини, її інтересів, здібностей;

- З повагою ставитися до того, що дитина створила власноруч, і разом з батьками заохочувати її активність та самостійність. Це допомагає малюкові повірити у свої сили, а у батьків викликає повагу до вихователів;

- Під час індивідуального спілкування з батьками обговорювати питання, пов’язані, зокрема, з вихованням дітей та їхнім розвитком загалом, а також підготовкою дитини до навчання у школі;

- Після підготовчої роботи ми активізували взаємодію з батьками, пояснювали їм значення співпраці у вихованні, збагачували теоретичні знання тат і мам, а подекуди давали й практичні поради, сприяли налагодженню гуманних взаємин між батьками і вихователями, батьками та дітьми, створенню належних педагогічних умов у родинах.

                                       Консультація «Дитина зустрічається зі школою»

 Головне — мудрість: високо ціни її, і вона піднесе тебе; вона прославить тебе.., покладе на голову твою прекрасний вінок. Мудрість дає життя тим, хто володіє нею. 

Як бджілка, що набрала соку, відлітає, не пошкодивши квітки, її кольорів і духмяності, так і мудрець нехай робить. Засівай чистоту серця насінням Божої мудрості й поливай його водою впевненості, зійдуть і зацвітуть у святому граді душі твої квіти пізнання .

Школа — це навчання

Для дитини прихід до школи — рубіж, який перейти не так уже й просто. Насам­перед це докорінна зміна в її існуванні: вперше з'являється обов'язкове заняття — навчання. Можливо, у малюка й були обов'язки, але їх виконання або невиконання залишалося сімейною справою. Те­пер уперше його оцінюють поза сім'єю і незалежно від неї. Водночас у дитини з'яв­ляється відчуття двоякості свого станови­ща. Виникає протиріччя: часто єдина у сім'ї, улюблена і обожнювана, яка звикла до поблажливого ставлення до неї дорос­лих, вона, переступивши шкільний поріг, стає однією із багатьох і вперше зіштов­хується з функціоналом, залежним тільки від швидкого, чіткого і правильного вико­нання обов'язків, ставлення з боку вчите­ля. А це означає: який би ти, Васильку (Марійко, Петрику...), не був гарний для мами, якщо ти проштрафився на уроці або неуважно зробив домашнє завдання, то заслуговуєш на осуд.

   У перші роки навчання школяр значною мірою підпорядковується авторитету до­рослого. В очах першо­класника вчитель не може бути не правий, його думка незапе­речна (пам'ятаєте: «Марія Іванівна сказа­ла...»). Тому слова вчителя, його інтона­ція, навіть погляд, не говорячи вже про погану або гарну оцінку, підхоплюються і багаторазово посилюються. Відбувається найважливіше — закладається самооцін­ка дитини у світі школи.

   Мабуть, для нас, дорослих, було б лег­коважним покладатися на неодмінну пра­воту наставників так само беззастережно, як це властиво дітям. Тому мені хотілося б порадити всім батькам школярів: татусі і мами, будь ласка, не посилюйте своїм осудом, а то і покаранням, біль від отриманої поганої оцінки, не поспішайте приєднуватися до хору несхвальних голосів, не залишайте малюка з цією бідою наодинці, не провокуйте дитячої брехні. Адже навчена гірким досвідом, намагаючись уникнути домашнього покарання або нотації за шкільну невдачу, ваша дитина швидко зрозуміє, що обдурити батьків досить просто — втрачати тут особливо нічого, а виграти можна. Так з'являється тріщина в сімейних стосунках, і без перебільшення, найстрашніше, що тільки може виникнути в маленькій людині, — виправдана брехня.

   Спочатку це брехня для порятунку, а потім логічно і неминуче з'являється брехня для вигоди. Так підводиться «міна» під совість. Адже совість — не що інше, як система оцінок і самооцінок, сприйнята від близьких, яка увійшла в нас. Голосом совісті усередині кожного з нас говорить досвід батьків, родичів, друзів — усіх, кого ми шануємо й любимо. Говорить... але тільки до того моменту, поки не виходить на сцену брехня. З нею з'являється нова шкала оцінювання; не те погано, що погано, а те, на чому попався! А якщо не попадешся, то усе можна...

Навчання — це розумова праця

Друга складність, із якою зустрічається майже кожний першокласник, — відсутність навичок щодо розумової праці і необхідність цією розумовою працею займатися. Для дитини і для її батьків мета навчальної діяльності полягає в тому, щоб розв'язати зада­чу, виконати вправу, вивчити напам'ять вірш, отримати оцінку. А справа зовсім в іншому: треба навчити дитину прийомів розв'язу­вання задач, виконання вправ, навчити ро­зуміти прочитане. Але це батьки найчасті­ше випускають з поля зору. До того ж через неправильно організовану навчальну діяльність зменшується інтерес і до найбільш поширених у школі форм — до уроку, до роботи з підручником.

   Тому так важливо, щоб ваша дитина потрапила до рук професійно грамотного, розумного і людяного педагога, який розуміє, що головне в навчанні — це допо­могти першокласнику опанувати прийоми розумової праці, навчити його вчитися, не дати втратити інтерес до знань. Щаслива дитина, чиї батьки теж розуміють це і здатні їй допомогти. Адже вирішується не просто престижне питання шкільної успі­шності — розв'язується проблема розвит­ку особистості. Навіть у випадках, коли в дитини в по­чатковій школі виникають труднощі, коли інтерес до уроків і занять знижується, го­товність її до пізнання нового залишається величезною. Тільки б це нове було цікавим.

Успіхи дітей у школі — це копітка праця батьків

Здійснюйте із дітьми екскурсії, водіть їх на виставки й у театри, ходіть з ними в походи, запишіться до дитячої бібліотеки. Так, спочатку буде нелегко. Дитина ледве витримує півгодинне читання вголос або двадцятихвилинне перебування в музеї, а в театрі іноді її більше цікавить антракт із буфетом, ніж спектакль. Але наберіться терпіння. Через кілька місяців усе зміниться, ви не упізнаєте свого малюка, якщо, звичайно, самі докладете неабияких зусиль. Якщо все побачене і почуте перетворюватиме в знання, якщо старанно відбиратимете всі цікаві спогади і бережливо колекціонуватимете разом із дитиною те, що можна використовувати в іграх, захопленнях, на уроках. Якщо вечорами або під час прогулянок звичними стануть для вас довгі спокійні бе­сіди на різні теми, обговорення прочитаного в журналах і книжках.

   І коли це стане звичною справою, ви з радістю виявите, як поступово розширюється коло інтересів вашої дитини, як багато тем для розмов у вас з'явилося; як захоплююче разом, як покращилися оцінки вашого першокласника. Тепер зрозуміло, що успіхи дітей — це копітка щоденна праця батьків.

Поведінка в школі — це стиль спілкування в сім'ї

Кожному з нас відомо, що дитині часто буває необхідна допомога дорослої людини, її захист, порада і навіть просто участь, ніжний дотик, привітний погляд, посмішка, щоб вона не почувалася самотньою перед прикрощами, тривогами, турботами і щи­росердними переживаннями дитинства. Пригадайте, адже ми і самі в цей період життя нерідко відчували себе забутими, скривдженими, нелюбимими, усіма покинутими, нещасними.

   Чи близькі ви своїй дитині? Чи відомі вам її негаразди? Який він, ваш малюк?

Веселий чи сумний, упевнений у собі чи постійно сумнівається, стриманий чи різкий, дружелюбний чи задирикуватий, чи вміє дружити з ровесниками, трудити­ся і гратися в колективі? Від усього цього залежить результат будь-якої діяльності, у тому числі і навчальної.

   Батькам дуже важливо постійно відчувати дитину, розуміти поштовхи, мотиви її вчинків, потреби; слід будувати свої взаємини з нею м'яко, чуйно, делікатно, добросердечно, незлобливо, невимогливо.

   Адже звичайно діти спокійно сприйма­ють зауваження дорослих, які зроблені доброзичливо, по-товариському, і, навпаки, — різко, грубо, напружено відповідають на роздратований, самовпевнений тон. Діти дуже люблять розмовляти, їм необхідне безпосереднє тісне спілкування, їм важли­во ставити запитання й одержувати док­ладні відповіді на них. Вони не задоволь­няються односкладовими репліками.

   Цікаве таке спостереження: коли, хоча б на кілька годин, діти опиняються в обстановці дружніх розмов, задушевних бесід, близького спілкування і порозумін­ня, то вони поводяться стосовно сторонніх і, головне, один з одним поступливіше і привітніше. Більше того: якщо діти семи-десятирічного віку поперемінно спілкують­ся із дорослими різко протилежної ети­ки поведінки, то поводяться щоразу відповідно до того стилю, під впливом якого знаходяться. Роздратований або байду­жий, чуйний або ворожий, повчальний або диктаторський тон дорослого майже ав­томатично викликає такі самі інтонації в дітей! А інтонації впливають як на поведі­нку малюків, так і на їхні взаємини. Пам'я­тайте про це, дорогі батьки!

   Будьте терплячі зі своєю дитиною. Якщо в неї щось не виходить, відзначайте її успіхи, а не промахи, хваліть її і виявляйте надію, що завтра все вийде краще, ніж сьогодні.

   Ніколи не говоріть малюкові, що він поганий, вказуйте на те, що він погано вчинив. Не лайте і не карайте дитину, коли вона засмучена, вдарилася, перед сном або після сну. Поцілуйте її на ніч, обійміть. Скажіть що-небудь ніжне.

   Малюкові не повинно бути нудно. Грайтеся з ним, якнайбільше грайтеся. Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку... Діти граються не тільки тоді, коли бігають, змагаються у швидкості і жвавості. Гра може полягати й у великій розмаїтості творчих здібностей, уяви. Придумуйте якісь ролі, обмінюйтеся ними.

   У семиліток є одна особливість, яка досить швидко зникає: велика залежність від думки дорослого, ніби забезпечення заздалегідь готовності погодитися в усьому зі старшим, і в той же час велика відкритість, прагнення поділитися з ним кожною своєю думкою, кожним порухом душі. Тому, хто упустить цей етап розвитку, не посіє зерна дружби, потім буде дуже важко. У пору дорослішання своєї дитини мама, вражена грубістю і неуважністю доньки, навряд чи пригадає, як, утомлена після роботи, вона ухилялася від спроб першокласниці розповісти їй про свої турботи або різко обривала її при спробах сперечатися. А тато теж навряд чи пов'яже завзяте небажання сина поговорити з тим часом, коли, заглиблений у газету або телепередачу, він не міг відірватися від них, щоб вислухати майже незрозумілу, дуже емоційну розповідь сина про якийсь фільм.

   Напевно, не подумають батьки і про те, що так і не змогли викроїти тоді півдня, щоб піти з дітьми в зоопарк, поїхати за місто або просто погуляти, покликавши із собою однокласників сина або доньки і прихопивши м'ячі, скакалки, ракетки, а потім удома за чаєм обговорити спільні враження. Адже саме ці сумісні заняття, спільні інтереси і сімейні захоплення, а не десятки куплених суконь і іграшок, кіло­грами апельсинів і цукерок згуртують сім'ю, закладуть дружбу. Пам'ятайте, основа гарної поведінки дитини в школі, основа її успіхів у навчанні — це атмосфера любові, порозуміння і поваги один до одного в домашньому колі, це стиль спілкування в сім'ї.

Визначаємо готовність сім'ї до школи

Отже, ні в кого не викликає сумніву, що найважливішими і найбільш значимими людьми в молодшому віці для дітей є бать­ки. Дитина ще не має свого ставлення до школи, вона не може співвіднести зусил­ля, які витрачає, із результатом цих зу­силь. Вона чує нові слова, які лякають її своєю незрозумілістю: обов'язок, поси­дючість, дисципліна. Ці поняття їй невідомі. Тому багато чого залежить від психологіч­ної позиції, яку займають батьки. Ось чому перш ніж говорити про готовність дити­ни до навчання в школі, я хочу запропону­вати вам методику, яка до­зволяє визначити, чи готова сім'я до появи в ній учня.

Чи хоче дитина йти до школи?

Насамперед дізнайтеся, чи хоче ваша дитина йти до школи. Зверніться до неї зі словами: «Якби хтось став за тебе говорити, чи ти погодилася б з цими словами?»

1. Коли я піду до школи, у мене з'явиться багато нових друзів.

2. Мені цікаво, які в нас будуть уроки.

3. Думаю, що буду запрошувати на свій день народження увесь клас.

4. Мені хотілося б, щоб урок тривав довше, ніж перерва.

5. Цікаво, що в школі пропонують на сніданок?

6. Коли я піду до школи, то буду гарно вчитися.

7. Найкраще в шкільному житті — це канікули.

8. Мені здається, у школі більше цікавого, ніж у дитячому садку.

9. Мені хочеться в школу, тому що діти з мого будинку вже навчаються.

10. Якби мені дозволили, я б пішла учитися торік.

Усього позитивних відповідей ...

Обведіть номери висловлювань, із якими ваш малюк погодиться, а потім порахуйте кількість позитивних відповідей.

Сума 1—3 бали — ваша дитина вважає, що непогано живе і без школи. У цьому випадку вам слід замислитися над причинами такої думки.

Сума 4—8 балів — так, у школу хочеть­ся, але в основному вона мріє поки що про нові ігри і друзів.

Сума 9—10 балів — вам не варто три­вожитися. Добре, якщо ваша дитина збереже таке ставлення до школи на найближчі десять-одинадцять років.

Що дитина знає про школу?

Тепер визначте, що знає про школу ваш малюк. Адже вже першого вересня в нього виникне багато запитань і складних ситуацій. Для вас ці дитячі тривоги здаватимуться дрібницями, а для нього – найважчими завданнями. Будьте завбачливі і допоможіть дитині заздалегідь.

Отже, вихід із майбутніх скрутних положень.

Запитайте малюка:

1. Як звертаються до вчительки?

2. Як привернути до себе увагу, якщо потрібно про щось запитати?

3. Що сказати, якщо потрібно вийти в туалет?

4. Що таке урок?

5. Як дізнаються, що пора починати урок?

6. Що таке перерва?

7. Для чого вона потрібна?

8. Як називається стіл, за яким діти пишуть?

9. На чому пише вчитель, коли пояснює завдання?

10. Що таке оцінка?

11. Які оцінки гарні, а які погані?

12. Що таке шкільний щоденник?

13. У класі вчаться діти одного віку чи різного?

14. Що таке канікули?

Важливо, щоб дитина відповіла принципово правильно, можна і без уточнень.

Порівняйте її відповіді з правильними:

1. На ім'я і по батькові, на Ви.

2. Мовчки підняти руку, так, щоб її було видно.

3. Підняти руку і сказати: «Вибачте, можна вийти?»

4. Це той час, протягом якого діти вчаться чогось нового: слухають пояснення вчителя і відповіді учнів, роблять вправи і не виходять із класу.

5. Дзвенить дзвоник, коридори порожніють, діти біжать у класи.

6. Перерва — це проміжок часу між уроками.

7. Перерва потрібна для того, щоб діти могли вийти з класу, відпочити, пограти, поснідати.

8. Парта.

9. Вчитель пише на дошці.

10. Оцінка — це цифра, якою оцінюють успіхи: правильно або неправильно, добре або погано учень виконав завдання.

11. Щоденник — це такий зошит, куди вписується розклад уроків, діти записують домашнє завдання, а учитель виставляє оцінки.

12. В одному класі вчаться звичайно діти одного віку, одного року народження.

13. Канікули — це перерва в навчанні на кілька днів, а також на все літо; після літніх канікул діти йдуть у наступний клас.

Якщо дитина відповіла правильно:

— на 13—14 запитань — у шкільних правилах для неї не буде несподіванок;

— на 7—10 запитань—непогано, але можна поговорити або почитати про школу;

— на 4—6 запитань — необхідно до­кладніше поговорити про шкільні пра­вила і повернутися до гри;

— на 1—3 запитання — а чи ходили ви самі в школу?

Чи готовий я бути батьком першокласника?

А тепер тест для вас, дорогі батьки.

Опрацьовуючи його результати, скористайтеся таблицею. Для цього закресліть номери тих запитань, на які ви відповіли позитивно, а потім порахуйте кількість закреслених номерів у кожному стовпчику окремо. Отриману суму за­пишіть у нижню порожню клітинку кожного стовпчика. У графі «Усього» поставте загальну кількість закреслених цифр.

Отже, вибирайте близький варіант відповіді:

1. Мені здається, що моя дитина вчитиметься гірше за інших.

2. Я побоююся, що моя дитина часто кривдитиме інших дітей.

3. На мій погляд, чотири уроки — непосильне навантаження для маленької дитини.

4. Важко бути впевненим у тому, що вчителі молодших класів добре розуміють дітей.

5. Дитина може добре вчитися тільки в тому випадку, якщо вчителька — її власна мама.

6. Важко уявити, що першокласник може швидко навчитися писати, рахувати і читати.

7. Мені здається, що діти в цьому віці ще не здатні дружити.

8. Боюся навіть думати про те, що дитина буде обходитися без денного сну.

9. Моя дитина губиться, коли до неї звертається незнайома доросла людина.

10. Моя дитина не ходить до дитячого садка і ніколи не розлучається з матір'ю.

11. Початкова школа, по-моєму, мало спроможна чого-небудь навчити дитину.

12. Я побоююся, що однокласники дражнитимуть мою дитину.

13. Мій малюк, по-моєму, значно слабкіший за своїх ровесників.

14. Боюся, що вчителька не має можливості оцінити успіхи кожної дитини.

15. Моя дитина часто говорить: «Мамо, ми підемо в школу разом?»

Що означають отримані цифри?

Якщо сума позитивних відповідей 4 або менше балів: у вас є всі підстави з оптимізмом зустріти перше вересня — ви самі готові визнати нову соціальну роль вашої дитини.

Якщо сума позитивних відповідей 5— 10 балів: вам бажано краще підготуватися до можливих труднощів.

Якщо сума позитивних відповідей 10 і більше балів: подумайте над своїми відповідями ще раз, можливо, вам варто порадитися з психологом.

Що ж означають суми в стовпчиках таблиці?

Насамперед звертайте увагу на ті значення, де сума 2—3 бали.

1-й стовпчик — очевидно, необхідно зайнятися іграми і завданнями, що розвивають увагу, пам'ять, мислення, дрібну моторику рук.

2-й стовпчик —зверніть увагу на те, чи вміє ваша дитина взаємодіяти з ровесниками.

3-й стовпчик — можна припустити деякі складності, пов'язані зі здоров'ям вашої дитини, але є ще час зайнятися загартувальними і зміцнювальними вправами.

4-й стовпчик — не виключена можливість того, що в дитини виникнуть труднощі в порозумінні з учителем.

5-й стовпчик — ваша дитина недостатньо самостійна, мабуть, вона занадто прив'язана до матері.

Подумайте, можливо, варто відкласти школу на рік?

Може, корисно буде пограти в школу влітку? Міркуйте, аналізуйте, радьтеся.

Успіхів вам!

Поради батькам

1. Ніколи не жалійте дитину через те, що вона не така, як усі.

2. Даруйте дитині свою любов та увагу, однак не забувайте про інших членів родини, котрі її теж потребують.

3. Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне уявлення про свою дитину.

4. Організуйте свій побут так, щоб ніхто в сім'ї не відчував себе «жертвою», відмовляючись від свого особистого життя.

5. Не відгороджуйте дитину від обов'язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.

6. Надавайте дитині самостійності в діях і прийнятті рішень.

7. Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна пишатись вами.

8. Не бійтесь у чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.

9. Частіше розмовляйте з дитиною. Пам'ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.

10. Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.

11. Частіше звергайтесь за порадами до педагогів та психологів.

12. Більше читайте, і не лише педагогічну літературу, але й художню.

13. Звертайтесь до родин, в яких є діти. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.

14. Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до майбутнього життя. Говоріть з нею про нього.

Пам'ятка батькам першокласників

1. Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт з дитиною. Знаходьте радість у спілкуванні з дітьми. Дайте дитині місце в сім'ї.

2. Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки.

3. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мову. Цікавтесь справами і проблемами дитини.

4. Дозвольте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити.

5. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії.

6. Надайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.

7. Обмежте перегляд телепередач до 30 хвилин.

8. Зверніть увагу на те, що діти мають інформацію на тему сексу. Не дайте темі бути домінуючою.

9. Привчайте дітей до самообслуговування і формуйте трудові навички і любов до праці.

10. Не робіть з дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом сім'ї з своїми правами і обов'язками.

                                              Анкета для батьків

Шановні батьки! Ваші відповіді допоможуть нам скласти педагогічні рекомендації щодо виховання та навчання дітей старшого дошкільного віку та підготовці їх до навчання у школі. Ми впевнені в результативності нашої співпраці. Найдіть, будь ласка, попри Вашу зайнятість, час, щоб заповнити анкету.

1. Ваш вік ______________ освіта __________ фах __________

2. Скільки років перебуваєте у шлюбі?

3. Скільки у Вас дітей? Якого вони віку?

4. Які проблеми у виховані та навчанні дітей та підготовці до навчання у школі Вас найбільше цікавлять?

5. З яких питань хотіли б отримати консультації?

6. Які методи впливу Ви застосовуєте у вихованні своїх дітей?

7. Які труднощі виникають при цьому?

8. Що непокоїть Вас у поведінці власних дітей?

9. Скільки приблизно часу приділяєте вихованню дітей щодня?

10. Як Ваша дитина проводить дозвілля?

11. Якій системі виховання віддаєте перевагу:

- авторитарний (вимагаєте від дитини беззаперечної слухняності);

- демократичний (сприймаєте дитину як рівноправного співучасника);

- ліберальний (дозволяєте дитині займатися своїми справам поруч з Вами)?